Що потрібно знати батькам першокласників?

 

Свято, якого чекали так довго: купували портфель, пенал, олівці, зошити. Вчилися вплітати стрічки в коси і приміряли метелика до костюму. Батьки для себе відзначили, що малюк став більш «солідним»: діловито підбирав собі амуніцію для школи. Майбутня першокласниця майже все літо «вчила» ляльок різним навчальним секретам.

Родина із завмиранням серця проводжала своє чадо, яке, схопившись за руку вчительки, гордо крокувало в клас.

Але ось перший день позаду. Оскільки всі діти різні, то і різними можуть бути їх реакції на те, що вони побачили в дійсності, наскільки їх очікування і мрії збіглися з тим, що вони зустріли в школі.

На жаль, трапляється ситуація що хтось із дітей раніше, а хтось пізніше, але розчаровується в школі. І дуже часто вони не можуть пояснити причин такого відчуття. Це не дивно, адже мова у першокласника все ще розвивається, чітко позначити свої почуття, особливо коли вони переповнюють, дитина не може.

Для такої поведінки школяра є кілька причин.

Перша ˗ якщо дитина не готова до так званої «предметної» сторони навчальної діяльності. Таким дітям дійсно важко через недостатню підготовку інтелектуальної сфери, нерозвиненість тонкої моторики руки, відсутність допомоги та мотивування з боку батьків. Зіткнувшись з першими труднощами і не маючи сил їх подолати, дитина «відступає». ЇЇ страх і розчарування можуть вилитися в сльози, небажання робити важку роботу.

Друга причина ˗ це нездатність довільно управляти своєю поведінкою. Якщо вдома у дитини не було встановлено критеріїв зовнішніх норм поведінки, обмежень, то, зіткнувшись з тим, що її поведінка не схвалюється, дитина сприймає цю ситуацію як несхвалення і неприйняття її самої. Небажання йти до школи з'являється саме тому, що занадто часто дитина чує нові для неї обмеження («сядь рівненько», «не вставай під час уроку", "не крутись», «потрібно підняти руку») і не хоче або не вміє їх приймати.

Третя причина ˗ занадто швидкий чи повільний темп навчання. Можливо, у такої дитини тип нервової діяльності вимагає, щоб вона робила все не поспішаючи. Такі прояви зустрічаються у хворобливих дітей, яким природа обмежує «зовнішню» енергію для того, щоб вистачило сили боротися з недугою.

Найскладніший випадок ˗ четвертий. Це так званий «шкільний невроз». Його причина ˗ невміння дитини вирішувати протиріччя між сімейними і шкільними «ми».

Ще одна можлива причина небажання дитини ходити до школи ˗ занадто ретельна підготовка до навчання. Коли дитина приходить в школу «у всеозброєнні», дійсно може здатися нудним все те, що вона вже знає, адже вправи, які інші діти роблять із захопленням, вона вже вміє. А іншої мотивації, крім «вчитися чомусь новому, цікавому», немає. В такому випадку у дитини було очікування підвищеної відповідальності перед навчанням.

Щоб уникнути подібних ситуацій, намагайтеся бути уважними до свого школяра, цікавтеся його навчальним життям, радьте, розмовляйте з ним про школу, підключайте свій особистий досвід, щоб дитина завжди відчувала вашу підтримку. Намагайтеся підбадьорювати дитину і частіше говоріть, що ви її любите.